Везикуліт — це запалення сім’яних пухирців. Він завжди розвивається як ускладнення іншого інфекційно-запального захворювання. Найчастіше це буває хронічне захворювання сечостатевої системи (простатит, уретрит, епідидиміт), але може бути і загальне інфекційне захворювання (грип, ангіна, остеомієліт). Однак найчастіше даний запальний процесс розвивається у чоловіків, які тривалий час страждають на хронічний простатит. У переважній більшості випадків везикуліт протікає хронічно.
Сім’яні пухирці розташовані між сечовим міхуром і прямою кишкою. Вони являють собою парний орган довжиною 4-5 см, шириною 2 см, товщиною 1,0-1,5 см. Сім’яні пухирці прилягають до основи передміхурової залози і являють собою звивисті трубки з безліччю поглиблень. Вивідні протоки сім’яних пухирців з’єднуються з кінцевим відділом сім’явивідної каналу, утворюючи загальний сім’явиверженний проток.
Виникненню везикуліта сприяють всі ті ж фактори, які сприяють появі простатиту:
Хворі везикулітом скаржаться на загальні симптоми: слабкість, підвищену стомлюваність, регулярне підвищення температури тіла до 37 градусів. Виникають болі над лобком, в промежині, що віддають в пах, крижі або поперек. Біль посилюється при наповненому сечовому міхурі і при дефекації. Під час дефекації можуть з’являтися виділення з уретри. Еякуляція стає болючою, в спермі з’являється кров. Всі ці прояви можуть бути виражені незначно або відсутні.
Везикуліт необхідно лікувати. При відсутності лікування процес загострюється — температура тіла підвищується до 38-39 градусів, болі і всі інші прояви захворювання різко посилюються. Може розвинутися нагноєння сім’яних пухирців, і допомогти хворому можна буде тільки хірургічно. Хронічне запалення сім’яних пухирців також може поширитися на придатки яєчка, що викличе двосторонній хронічний епідидиміт, який може привести до обтураційній формі безпліддя.
Лікування везикуліту консервативне. Проводиться антибактеріальна терапія, застосовують м’які проносні засоби, ректальні свічки з анестетиками. При відсутності гострого запалення проводяться фізіотерапевтичні процедури, масаж насінних бульбашок, гарячі мікроклізми і т.д. При нагноєнні пухирців необхідна операція.
При діагностиці везикуліта проводиться ректальне дослідження, УЗД, пацієнт здає загальні аналізи крові і сечі, посів секрету сім’яних пухирців. У більшості випадків цих обстежень буває досить для постановки остаточного діагнозу.
Профілактика везикуліту полягає в лікуванні основного захворювання (хронічного простатиту) і усуненні чинників, що сприяють розвитку захворювання. Намагайтеся не переохолоджуватися, при запорах користуйтеся проносними засобами, при сидячій роботі обов’язково влаштовуйте собі паузи активного відпочинку, ведіть регулярне статеве життя без тривалих періодів утримання і без надмірностей, лікуєте наявні хронічні захворювання.
